


Водянка яєчка (гідроцеле) — це стан, при якому між оболонками яєчка накопичується надлишкова серозна рідина.
У нормі така рідина присутня у мінімальній кількості та виконує захисну функцію, але за певних умов її обʼєм може збільшуватися.
Гідроцеле може бути вродженим (частіше у дітей) або набутим — у підлітків і дорослих чоловіків.
Захворювання не завжди супроводжується болем, але може викликати дискомфорт, відчуття важкості та помітне збільшення мошонки.

Гідроцеле розвивається внаслідок порушення балансу між утворенням і всмоктуванням рідини в оболонках яєчка.
Найпоширеніші причини:
травми мошонки або пахової ділянки;
запальні захворювання сечостатевої системи;
ускладнення після оперативних втручань;
варикоцеле;
новоутворення органів мошонки;
застійні явища в органах малого таза;
серцево-судинна недостатність;
інфекційні захворювання.
У частині випадків точну причину встановити складно, однак це не є підставою відкладати консультацію уролога.
Найхарактерніша ознака — збільшення мошонки, з одного або обох боків.
Також можливі:
відчуття важкості або напруження в мошонці;
дискомфорт під час ходьби чи фізичних навантажень;
зміна розмірів мошонки протягом дня;
неприємні відчуття під час сечовипускання;
у поодиноких випадках — порушення статевої функції.
Сильний біль зазвичай відсутній.
Однак при запаленні або приєднанні інфекції можливе погіршення загального самопочуття.
Не варто відкладати консультацію, якщо ви помітили:
збільшення мошонки;
асиметрію яєчок;
відчуття тиску або тяжкості;
поступове наростання дискомфорту.
Навіть незначні зміни можуть бути першими ознаками урологічного захворювання і потребують професійної оцінки.
Під час консультації я:
уточнюю скарги та анамнез;
проводжу клінічний огляд;
за потреби виконую ультразвукову діагностику (УЗД).
УЗД дозволяє:
підтвердити наявність гідроцеле;
оцінити обʼєм рідини;
виключити супутні патології яєчка та мошонки.
Тактика лікування залежить від:
віку пацієнта;
розмірів водянки;
наявності супутніх захворювань;
динаміки симптомів.
У дітей до 2 років гідроцеле часто має транзиторний характер і зазвичай потребує спостереження та консервативної тактики.
У більшості випадків рекомендоване хірургічне лікування.
Сучасні операції:
операція Бергмана;
операція Вінкельмана.
Втручання виконуються:
малоінвазивно;
з місцевим або регіонарним знеболенням;
без тривалої госпіталізації
(денний стаціонар або повернення додому наступного дня).
Очно в Києві або онлайн — за попереднім записом.
CЕРГІЙ ЛЮЛЬКОуролог-андролог, хірург, лікар ультразвукової діагностики
