Стент сечоводу: ускладнення, відчуття та коли не можна терпіти

Стент сечоводу (JJ-стент) — це тонка гнучка трубка, яку тимчасово встановлюють у сечовід, щоб забезпечити відтік сечі з нирки до сечового міхура.

Він широко використовується при сечокам’яній хворобі, після ендоскопічних операцій, при набряку або звуженні сечоводу.

У більшості пацієнтів стент дозволяє уникнути серйозних ускладнень.

Водночас це чужорідне тіло, і організм часто реагує на нього певними симптомами.

Важливо чітко розрізняти: що є допустимим, а що — небезпечним.

Основні показання:

• камінь у сечоводі з порушенням відтоку сечі;

• набряк сечоводу після уретероскопії;

• інфекція на фоні обструкції;

• профілактика закупорки після дроблення каменів;

• підготовка до повторного етапу лікування.

Стент не лікує причину, а створює умови для безпечного відтоку сечі та загоєння.

У перші дні або тижні можливі симптоми, які не вважаються ускладненнями, якщо вони помірні:

• часті позиви до сечовипускання;

• відчуття стороннього тіла в сечовому міхурі;

• печіння або дискомфорт під час сечовипускання;

• тягнучий біль у попереку або внизу живота;

• домішки крові в сечі після фізичної активності.

 Ці симптоми зазвичай зменшуються або добре контролюються медикаментами.

1. Стент-асоційований біль

Біль може виникати:

• у боці або попереку;

• внизу живота;

• у паху;

• у чоловіків — з іррадіацією в яєчко.

Причини:

• подразнення сечового міхура;

• рефлюкс сечі в нирку під час сечовипускання;

• спазм сечоводу.

 Сильний, наростаючий біль — привід звернутися до лікаря, а не терпіти.

2. Кров у сечі (гематурія)

Невелика кількість крові:

• допустима після навантаження;

• може з’являтися періодично.

Небезпечно, якщо:

• кров яскраво-червона;

• з’являються згустки;

• кровотеча постійна або посилюється.

3. Інфекційні ускладнення

Стент може бути фактором ризику інфекції.

Ознаки:

• температура >38 °C;

• озноб;

• різкий біль у попереку;

• каламутна сеча з неприємним запахом;

• загальна слабкість.

Інфекція зі стентом може швидко прогресувати — не зволікайте.

4. Порушення сечовипускання

Можливі прояви:

• різкі, болісні позиви;

• відчуття неповного спорожнення;

• нетримання сечі;

• нічні позиви.

Це пов’язано з подразненням сечового міхура нижнім кінцем стента.

Рідкісні, але небезпечні ускладнення

5. Зміщення або міграція стента

Може призвести до:

• посилення болю;

• погіршення відтоку сечі;

• повторної обструкції.

6. Інкрустація (обростання солями)

При тривалому носінні:

• на стенті відкладаються солі;

• утворюються камені;

• видалення стає складним або неможливим без операції.

Стент не можна “забути” — терміни носіння суворо обмежені.

7. Розрив або поломка стента

Виникає рідко, зазвичай при:

• тривалому перебуванні;

• порушенні рекомендацій;

• агресивній інфекції.

Негайно звертайтесь до лікаря, якщо є:

• сильний або наростаючий біль;

• висока температура;

• відсутність сечі;

• рясна кровотеча;

• нудота, блювання, озноб;

• різке погіршення загального стану.

У більшості випадків:

• 2–6 тижнів — стандартний термін;

• інколи — до 3 місяців (під контролем лікаря).

 Перетриманий стент — одна з найчастіших причин тяжких ускладнень.

• достатній, але не надмірний питний режим;

• уникати різких фізичних навантажень;

• приймати призначені препарати;

• не ігнорувати симптоми;

• приходити на контрольні огляди.

Стент сечоводу — тимчасовий, але важливий етап лікування.

Більшість проблем з ним можна попередити, якщо:

• не терпіти сильний дискомфорт;

• не перевищувати терміни носіння;

• вчасно звертатися до уролога.

Потрібна консультація уролога?

Очно в Києві або онлайн — за попереднім записом.